Мокрухи
- Царство: Гриби (Fungi)
- Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
- Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
- Порядок: Болетальні (Boletales)
- Сімейство: Мокрухові (Gomphidiaceae)
- 2 роди: Gomphidius та Chroogomphus
У сімейство Мокрухові входять 2 роди, дуже близькі один до одного.
Представників обох в нашій країні називають мокрухами.
Загалом у сімействі налічується приблизно 20 видів грибів і деякі з них зустрічаються на території України.
Свою назву мокруха отримала за блискучу в будь-яку погоду слизову шапинку: складається враження, що кілька хвилин тому над лісом пройшла злива.
Нерідко грибники приймають мокруху за боровик – їх вводить в оману міцна коричнева шапинка, що стирчить з моху. Але зірвавши гриб, людина одразу ж розуміє свою помилку. Характерною ознакою мокрухи є яскраво-жовта основа ніжки та слизове покривало на шапинці.
Всі види мокрухи ростуть у хвойних, переважно в соснових та ялинових (зрідка у змішаних) лісах. З’являються вони в середині-кінці літа і «тримаються» до перших серйозних заморозків. Поодинці мокрухи зустрічаються рідко, ростуть вони невеликими групами, розташованими за кілька метрів одна від одної.
Деякі види відносяться до рідкісних, вони занесені до Червоних книг ряду країн. Всі гриби цього сімейства після ретельної обробки їстівні. Варто пам’ятати, що в загальному кошику мокрухи обов’язково забруднять решту грибів, тому збирати їх краще в окрему ємність.
Мокруха клейка (лат. Gomphidius glutinosus)
Інша назва – мокруха ялинова. Росте з липня до перших заморозків у хвойних та змішаних з ялиною лісах, у моху, чагарниках.
Шапинка діаметром 4-13 см, м’ясиста, у молодих грибів напівкуляста, з підгорнутим до ніжки краєм, далі опукло-конічна, пізніше розпростерта або злегка втиснута в центрі, з малопомітним горбком, вкрита товстим прозорим слизовим покривалом.
Ніжка 5-11 см заввишки і 1-2,5 см завтовшки, масивна, в молодості товста, роздута, потім циліндрична або злегка булавоподібна до основи, суцільна, гладка, з чорнуватими лусочками, з товстим слизовим кільцем, в основі яскраво-жовта, темніє при натисканні.
Пластинчастий шар білуватий, пізніше – сірий, потім пурпурово-бурий. М’якуш м’ясистий, крихкий, світлий, в основі ніжки жовтий. Смак м’якоті трохи солодкуватий або кислуватий (але не їдкий), запах невиразний, грибний.
Мокруха плямиста (лат. Gomphidius maculatus)
Росте в ялинниках та змішаних з ялиною лісах з липня по вересень. Зустрічається невеликими групами у моху, чагарниках. Поширена в Євразії та Північній Америці.
Шапинка 3-7 см в діаметрі, опукла, потім сплощена і іноді втиснута, з підгорнутим краєм, сіро-охряна, з ліловим відтінком і темними плямами. Поверхня покрита шаром слизу, який при натисканні темніє.
Ніжка 5-11 см завдовжки і до 1,5 см у діаметрі, циліндрична, волокниста, клейка, з темними плямами та зі слизовим кільцем, вгорі біла, нижче – часто жовта.
Пластинки рідкі, низхідні на ніжку, у молодих грибів білуваті, потім стають брудно-бурими. М’якуш білий або жовтуватий, на повітрі червоніє.
Мокруха рожева (лат. Gomphidius roseus)
Зустрічається восени у соснових лісах. Віддає перевагу молодим соснякам, посадкам, мокрим ділянкам. Гриб поширений у бореальній зоні Євразії, проте повсюдно рідкісний.
Внесений до Червоних книг ряду країн зі статусом рідкісного виду, зокрема – у Бельгії, Болгарії, Угорщині, Польщі.
Шапинка 3-6 см в діаметрі, напівкуляста, потім розкривається до опуклої і сплощеної, вкрита шаром слизу, з підгорнутим, потім часто піднятим краєм, яскраво-рожевого кольору, з віком більш цегляно-рожева, в центрі вицвітаюча.
Ніжка 2,5-8 см завдовжки і до 1,5-2 см завтовшки, циліндрична, звужена в основі, нерідко вигнута, білувата, з рожевим відтінком, в основі часто бура, у верхній частині зі слизовим кільцем.
Пластинки рідкі, низхідні на ніжку, у молодих грибів білі, потім стають попелясто-сірими і темно-сірими. М’якуш білуватий, на повітрі стає рожевим. Запах слабкий, приємний, смак також слабкий, солодкуватий.
Мокруха повстяна (лат. Chroogomphus tomentosus)
Поширена на Далекому Сході та у Північній Америці. Рідкісний гриб. Росте з серпня по жовтень у хвойних (переважно соснових) та змішаних лісах.
Шапинка 3-7 см в діаметрі, опукла, потім сплощена і іноді втиснута, з тупим горбком, край опушений, підгорнутий. Поверхня суха, волокниста, у сиру погоду трохи клейка, жовтувато-коричневих та охристих відтінків.
Ніжка 5-19 см завдовжки і до 2,5 см завтовшки, циліндрична, волокниста, у молодих грибів з павутинним кільцем.
Пластинки рідкі, низхідні на ніжку, у молодих грибів кольору шапинки, потім стають брудно-бурими. М’якуш охристого кольору, при підсиханні набуває винно-рожевого відтінку.
Мокруха пурпурова (лат. Chroogomphus rutilus)
Зустрічається поодинці або групами з початку серпня до кінця вересня у соснових борах та змішаних із сосною лісах.
Шапинка діаметром 3-12 см, досить м’ясиста, у молодих екземплярів конічно-округла, з павутинистим покривалом червоно-коричневого кольору, пізніше – плоско-опукла, з широким, притупленим горбком у центрі і сильно загорнутим краєм. Шкірка шапинки гладка, блискуча, у молодих грибів вкрита слизом, клейка, особливо при вологій погоді.
Ніжка 5-8 см заввишки і 0,5-2 см завтовшки, суцільна, циліндрична, дещо звужена до основи, часто викривлена, злегка клейка, одного кольору з шапинкою, але трохи світліша.
М’якуш м’ясистий, у ніжці волокнистий, рожево-жовтий, в основі ніжки – помаранчевий; без вираженого запаху та смаку. На зламі набуває рожевого відтінку, при відварюванні темніє.
Способи приготування мокрухи
Мокруха відноситься до грибів 4 категорії. Перед приготуванням з них знімають товсте слизове покривало, частіше разом із шкіркою шапинки. Потім відварюють протягом 15-20 хвилин (відвар для супів та соусів не використовується). При цьому гриби темніють, набуваючи густого чорно-фіолетового кольору.
Після варіння мокрухи можна смажити, тушкувати, маринувати та солити. Найчастіше їх солять у суміші з іншими грибами, перекладаючи спеціями, ароматними травами та листям. Деякі любителі роблять із них грибну ікру, кладуть у овочеве рагу. Відварені мокрухи заморожують для тривалого зберігання.
Мокрухи не надто смачні, але цілком їстівні і не токсичні – розлад шлунка можуть викликати лише погано проварені гриби.
